нормам тощо

- conform to a norm of the law

- abide and satisfy

- comply to law

- conformabletion

- obey a moral law

1. n

чистота

2. adj

1) чистий; бездомішковий

2) чистокровний

3) виразний, ясний (про звук)

4) однорідний (про колір)

5) правильний; що відповідає певним нормам (про мову тощо)

6) теоретичний; абстрагований

7) обмежений, вузький

8) незіпсований, бездоганний; чудовий

9) непорочний; невинний; цнотливий

10) правдивий, чесний; безкорисливий

11) чистісінький, цілковитий; повний; абсолютний

3. adv

цілком, зовсім, абсолютно

* * *

1) пoeт. чистота

2) шкір. шакша, собачий кал

1) чистий; без домішок

2) чистокровний; чистий

3) чистий, ясний, виразний ( про звук)

4) однорідний ( про колір)

5) правильний, який відповідає певним нормам, бездоганний (про мову, стиль)

6) теоретичний; відсторонений

7) незіпсований, бездоганний, чудовий

8) невинний, непорочний, цнотливий, чистий

9) правдивий, чесний, безкорисливий

10) абсолютний, цілковитий

11) цepк. неосквернений

12) бioл., бaкт. чистий

1) чисто; без домішок

2) icт.,; дiaл. зовсім, цілковито, абсолютно

1) icт. чистити, очищати

2) шкір. обробляти шакшою

1. n

1) прохід, шлях

2) перен. канал, підхід, шлях, ключ (до чогось)

3) вузька вулиця, провулок

4) ущелина, перевал, сідловина

5) військ. стратегічне укріплення

6) військ. форт, фортеця в горах

7) фарватер; протока; судноплавний канал; судноплавне русло

8) брід, переїзд (на ріці)

9) гірн. пропускний отвір; схил

10) топографічна зйомка

11) ав. неточно розраховане заходження на посадку

12) смерть

13) карт. пас

14) перехід (з одного стану в інший)

15) посередня оцінка

16) критичне становище

17) фокус

18) пас, рух рук (фокусника)

19) дотепна вихватка

20) спорт. передача (м'яча); пас

21) випад (фехтування)

22) паспорт; перепустка

23) військ. дозвіл бути відсутнім під час перевірки; відпускне посвідчення

24) амер. короткотермінова відпустка

25) безплатний квиток, контрамарка

26) (скор. від passenger) пасажир

2. v

1) проходити; проїздити; рухатися вперед

2) проходити мимо, минати

3) пропустити, проґавити

4) не звернути уваги; не надати значення

5) проходити (через щось); переїжджати, перетинати, переправлятися

6) перевозити, проводити (через щось)

7) просовувати, утягати

8) передавати, пасувати

9) переходити, перетворюватися (to, into)

10) передаватися (переходити) у спадщину

11) пролетіти, промайнути, спливти (про час)

12) зникати, щезати; іти в небуття

13) підходити, годитися

14) відбуватися, траплятися, мати місце

15) виходити за межі; перевищувати

16) обмінятися

17) проводити (час)

18) пройти, витримати, скласти (екзамен)

19) затверджувати; ухвалювати; приймати (закон тощо)

20) висловлювати, робити (зауваження)

21) пускати в обіг

22) бути в обігу

23) відходити, ухилятися, залишати

24) відчувати, переживати

25) протягувати, пропускати

26) амер. відчиняти, відмикати

27) проколоти

28) спорт. робити випад, нападати

29) брати, долати (перешкоду)

30) юр. підготувати, оформити (документ)

31) шахраювати (в картах)

32) фізл. випорожнятися; мочитися

* * *

1) прохід; шлях; шлях, підхід, ключ ( до чого-небудь); канал

2) прохід, вузька вулиця, провулок

3) ущелина, дефіле, перевал, сідловина

4) вiйcьк. стратегічне укріплення, висота; форт, фортеця в горах

5) фарватер, протока, судноплавне русло; судноплавний канал; рибохід; брід, переїзд ( на річці)

6) гipн. прохід, пропускний отвір; скат, хідник для людей

7) метал. калібр або рівчак валка

8) гipн. топографічна зйомка

9) aв. неточно розрахований захід на посадку; проходження, проліт ( літака)

10) перехід ( з одного стану в інший)

11) смерть

12) кapт. пас

1) іти; проходити; проїжджати

2) проходити повз, минати; обганяти (про машину, водія); пройти ( мимо), пропустити, проґавити

3) не звернути уваги, знехтувати ( pass by)

4) проходити ( через що-небудь), переїжджати; перетинати, переправлятися, перевозити, проводити, переводити ( через що-небудь); просовувати

5) передавати (тж. pass over); cпopт. передавати, пасувати; кapт. пасувати, оголошувати пас

6) (to, into) переходити; перетворюватися, переходити з одного стану в інший; переходити або передаватися в спадщину ( pass over)

7) іти, проходити, минати ( про час)

8) мелькнути, промайнути, з'явитися

9) пройти; зникнути; минути; припинитися ( pass off)

10) підходити, годитися

11) відбуватися, траплятися, мати місце

12) виходити за межі; бути вищим; перевищувати

13) відповісти на ( яку-небудь) дію тією ж дією, обмінятися (вітаннями, поглядами)

14) проводити (час, день; pass away)

15) проводити (щіткою, рукою)

16) задовольняти (вимогам, нормам)

17) пройти ( випробування); скласти ( іспит); ставити ( залік)

18) пройти (цензуру, огляд); пропустити ( через цензуру)

19) затверджувати (план, витрати); приймати (резолюцію, закон); бути прийнятим, отримати схвалення ( про закон)

20) виносити (вирок, резолюцію); бути винесеним

21) висловлювати ( думку); робити ( зауваження)

22) пускати в обіг (гроші, фальшиві); бути в обігу ( про гроші)

23) ( from) відходити, ухилятися (від принципів, курсу); вмерти, відійти

24) ( through) зазнавати (нестатків, труднощів)

25) ( for) зійти ( за кого-небудь); мати славу ( кого-небудь)

26) пропускати, протягувати ( мотузку); обв'язувати ( мотузкою)

27) cл. відкривати ( ключем)

28) простромити, проткнути (кинджалом, шпагою)

29) робити випад, нападати ( фехтування)

30) cпopт. брати ( перешкоду)

31) робити паси ( у футболі)

32) юp. виготовити, оформити ( документ)

33) махлювати ( у картах)

34) мeд. випускати (мочу, кал)

35) не оголосити виплату ( регулярного дивіденду)

36) видавати себе за білого (про мулата, квартерона); приховувати своє негритянське походження

1) складання іспиту без відзнаки

2) посередня оцінка; прохідний бал, залік; оцінка "посередньо" ІІ тк. sing (важкий, критичний, скрутний) стан або положення

3) пас, рух рук (гіпнотизера, фокусника)

4) фокус

5) icт. дотепна витівка, випад

6) cпopт. передача; пас

7) випад ( фехтування)

1) пропуск, паспорт; пароль

2) вiйcьк. дозвіл не бути присутнім на перевірці; відпускний білет; звільнення; cл. короткострокова відпустка

3) безплатний квиток; контрамарка

1) падіння; зниження; моральне падіння, втрата честі

2) випадати; падати; переходити ( у спадщину); потрапляти ( під підозру тощо); гинути; падати морально; зазнавати краху

•

- fall a victim

- rulelessmaker

ком. норма; правило; критерій; стандарт; норматив; зразок; взірець

порядок, належний стан, поведінка і т. ін., прийняті й дотримувані певною групою людей в суспільстві, організації тощо

═════════■═════════

business norm ділова норма; depreciation norm норма амортизації; economic norms економічні нормативи; factory norms фабричні нормативи • заводські нормативи; industrial norms промислові нормативи; industry norm промислова норма; job norm трудова норма; legal norm правова норма; loading norm норма навантаження; local norms місцеві нормативи; mandatory norm обов'язкова норма; output norm норма випуску • норма виробітку • норматив випуску продукції; plant norms фабричні нормативи • заводські нормативи; progressive norms прогресивні норми • прогресивні нормативи; social norms норми суспільної поведінки; standard norm типові нормативи; technical norms технічні норми; wastage norms норми відходів

═════════□═════════

to conform with norms відповідати нормам; to fix norms стандартизувати; to fulfil the norm виконувати/виконати норму; to introduce norms запроваджувати/запровадити норми; to lay down norms встановлювати/встановити норми; to reconsider norms переглядати/переглянути норми; to revise norms переглядати/переглянути норми; to set norms встановлювати/встановити норми

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - філософсько-соціологічне поняття, яке характеризує міру відповідності поведінки особи, групи, прошарку, держави наявним вимогам, діючим суспільним нормам, правилам співжиття, правовим законам; співвідношення обов'язку і міри його виконання суб'єктом (особою, групою, класом). В. виникає на основі соціальних норм і реалізується як через певні форми контролю (громадська думка, статут, закон), так і через усвідомлення суб'єктами духовно-практичної діяльності своєї суспільної ролі. В. у структурному відношенні - явище багатогранне і містить такі найважливіші складники: усвідомлення необхідності діяти у відповідності з суспільними вимогами і нормами як соціальними цінностями; усвідомлення своєї безпосередньої ролі через наявність внутрішніх переконань, совісті, особистих інтересів і цілей; передбачення наслідків вибору, рішень і дій; критичність і постійний контроль за своїми діями, врахування їх наслідків для інших людей; прагнення особи до самореалізації в об'єктивному світі; самозвіт і самооцінка; суб'єктивна готовність відповідати за свої дії. Ці компоненти взаємопов'язані, і лише комплексний характер їх вияву створює об'ємну картину розуміння В. У свою чергу, В. сприяє дотриманню в суспільстві злагоди, балансу, інтересів справедливості, добропорядності у стосунках між людьми. Залежно від покладеного в основу поділу критерію (характер дій конкретного суб'єкта чи форма вияву об'єктивних відносин і норм) розрізняють: особисту (персональну), групову (колективну), класову, соціально-політичну В.; а також В. правову, економічну, моральну, політичну, соціальну, екологічну, професійну, партійну тощо. За сучасних умов соціального життя особливо зростає роль особистої (персональної) В., яка включає чинник усвідомлення індивідом В. перед собою, колективом, суспільством, національною спільнотою, людством в цілому. При цьому пріоритетними є загальнолюдські цінності. В різних теоретичних концепціях, особливо етико-філософських, В. тісно пов'язана з проблемою свободи, параметри якої дедалі розширюються з розвитком демократії, зростанням духовного потенціалу націй та кожного окремого учасника формування нового цівілізаційного простору.

Декарт, Рене (1596, Лає, Турень - 1650) - франц. філософ, математик і природознавець, основоположник європейського класичного раціоналізму. Виступаючи, як і Бекон, з програмою переосмислення попередньої традиції філософування, Д., на відміну від нього, спирався не на досвід та емпіричні спостереження, а на розум, мислення й самосвідомість. Наголошуючи на ідеї єдності наук, Д. вважав, що автентичним засобом її осмислення є філософія, фундамент якої становить метафізика. Найочевиднішим і водночас достовірним твердженням, яке може слугувати за наріжний камінь єдиної системи наук є, за Д., теза "мислю, отже існую". Слідом за Августином Д. наполягав на тому, що можна піддати сумніву все, окрім існування того, хто сумнівається. Означений принцип поєднує платонівське переконання в онтологічній домінанті умоосяжного стосовно чуттєвого і сформоване в надрах християнської традиції загострене відчуття високої значущості особистісного начала. Істинність і дієвість принципу самосвідомості як основоположного принципу філософування забезпечується Богом, який надав людині природне світло розуму. Через основоположне, найвірогідніше судження нам, за Д., даний також первинний, достеменно безпосередній предмет пізнання, яким є мисляча субстанція. Інша ж, матеріальна, субстанція виявляється суб'єктом пізнання вже опосередковано. При цьому матеріальна субстанція, на відміну від мислячої, як непротяжної й тому неподільної, характеризується рухом і величиною, тобто протяжністю (має ширину, глибину і довжину, а, отже, - поділяється на частини й може набувати окреслень фігури). Означені якості Д. вважав такими, що справді існують, тобто первинними, тоді як запах, смак, твердість, світло, тепло - вторинними, наслідком впливу первинних якостей на людське тіло. Інструментом людського пізнання є метод, основні правила якого такі: 1) розпочинати з простого і очевидного; 2) поділяти кожний складний об'єкт (чи проблему), що підлягають вивченню, на прості частини; 3) розташовувати свої думки в певному порядку, не допускаючи жодних прогалин, щоб зберегти безперервність у ланцюгу умовиводів; 4) вважати істинними тільки такі положення, які є чіткими й виразними і ні в кого не викликають сумнівів. Зразком методу для Д. є математика, а засадничими його характеристиками—числення і порядок. Тварини в системі Д. це унітарні автомати, людина ж роздвоюється на тіло (яке також тлумачиться як автомат) і розумну душу (почуття і уява в ній є лише модусами розуму). Уможлививши подолання телеології, такий підхід поставив, однак, Д. перед проблемою зв'язку в людині духовного й тілесного начал. В духовному житті пильну увагу Д. привертали проблеми моралі, які він також розглядав з послідовно раціоналістичних позицій. Основне покликання моралі полягає, за Д., в тому, щоб забезпечити панування розуму над стихійною деспотією волі й почуттів шляхом підпорядкування останніх звичаєвим нормам та законам країни. Прояснені світлом розуму, почуття та воля перестають спонукати до гріха, який тлумачиться Д. з ухилом у гносеологізм, - як омана, що зумовлюює недобрі вчинки. Роль ідей Д. в подальшому розвитку філософської класики виявилась, зокрема, у їхньому впливові - на формування оказіоналізму, вчення Спінози, логіки Пор-Рояля та низки концепцій європейського Просвітництва. По-новому, але не менш продуктивно, ці ідеї використовуються й на сучасному, некласичному етапі поступу філософської думки, зокрема, у межах феноменологічного напряму (Гуссерль), нео- і постпозитивізму (Поппер), "натуральної" філософії Мамардашвілі тощо.

[br]

Осн. тв.: "Міркування про метод" (1637); "Геометрія" (1937); "Метафізичні роздуми" (1641); "Основи філософії" (1644); "Пристрасті душі" (1649).

ФІЛОСОФІЯ КОМУНІКАТИВНА - напрям у сучасній західній філософії, представлений Апелем, Габермасом, Кульманом, Бьолером, Ульрихом та ін., в якому основним предметом і методом дослідження постає повсякденне мовленнєве спілкування між людьми. Комунікація перетворюється на парадигму філософування, яка заступає філософію буття та філософію свідомості. Продовжуючи тенденції герменевтично-прагматичнолінгвістичного повороту в післягегелівській філософії, спрямованого на подолання "методичного соліпсизму" і монологізму філософії суб'єктивності, Ф.к. звертається водночас до традицій класичного трансцендентального ідеалізму, трансформуючи останній на засадах інтерсуб'єктивності. Зміна парадигми, яка позначається переходом від філософії свідомості до філософії комунікації і від соціології, що ґрунтується на цілераціональній дії, до соціальної теорії комунікативної дії, спрямована на виявлення більш фундаментальних засад філософування, аніж ті, які могли б бути виведені із людської суб'єктивності. Це стосується і визначення аподиктичної достеменності, універсальності знання і обґрунтування правильності та загальнозначущості етичних норм та цінностей, де критерієм істини, а також останньою інстанцією, яка легітимує етичні та правові норми, постає консенсус (консенсуальна теорія істини), що досягається в дискурсі. При цьому фактичне взаєморозуміння в емпіричній комунікації має бути перевірене на істинність та правильність на основі апріорі трансцендентальної, або ідеальної, комунікації. Апріорі ідеального дискурсу, або трансцендентальної комунікації, передбачає необмеженість комунікації, тобто дискурс має бути відкритим для участі будь-якого розумного суб'єкта та вільним від відносин панування. З апеляцією до комунікації пов'язується надія на те, що в філософську та соціальну теорію буде введено етичний вимір (комунікація передбачає суб'єкт-суб'єктні стосунки, визнання в іншій людині суверенної особистості, а це вже початок етичного ставлення людини до іншої людини). Комунікативна філософія безпосередньо пов'язана з комунікативною, або дискурсивною, етикою, яка розробляє процедуру практичного дискурсу; останній тлумачиться як метаінстанція легітимації моральних та правових норм. Вводячи інтерсуб'єктивність до засад соціальної теорії комунікативної дії, комунікативна філософія досліджує можливості пом'якшення суперечності між "життєвим світом" і "системою", що в політиці позначається прагненням до подальшої демократизації, консенсуально-дискурсивного розв'язання конфліктних ситуацій шляхом досягнення порозуміння, а також консенсуально-дискурсивної легітимації держави; в економіці представники комунікативної теорії обґрунтовують можливість підпорядкування цілераціональності (зокрема підприємницької діяльності, ринкових відносин тощо) комунікативній раціональності, тобто дискурсивно обґрунтованим етичним нормам; в педагогіці обстоюють ідею потенційної симетричності агентів процесу виховання. На основі дискурсу комунікативна філософія створює процедуру вирізнення справді універсально-значущих норм та цінностей від їх догматичних та ідеологічних замінників, а тому постає також критикою ідеології, критичною теорією суспільства загалом.